До речі, Юліан Семенов своєму героєві підбирав машину відповідно рангу партійної номенклатури й чинів збройних сил Рейху. У його романі Штірліц — штандартенфюрер! — гайсав по Німеччині на шикарному «Хорьх-853».

— Звичайно ж, режисер фільму Тетяна Ліознова знала всі ці нюанси, — пояснює Гутник. — Але на самому початку проекту адміністрація знімальної групи посварилася з єдиним в СРСР власником «Хорьха-853», а потім вже з політичних міркувань вирішили, що наш розвідник повинен їздити на більш скромному автомобілі. «Мерседес-230» таким і є. Це звичайна машина для офіцерів рівня командира батальйону, але ніяк не для штандартенфюрера.

Зараз «мерс» Штірліца знаходиться в звичайному міському гаражі. Після всіх кіношних пертурбацій від машини залишилося всього лише 60% рідного «заліза». До появи на «Мосфільмі» вона належала якомусь офіцерові, який після війни привіз її з Німеччини. Технічних документів не збереглося, достовірно відомий лише рік випуску — 1938.

— Весь комплект запчастин у мене вже є, у тому числі і «рідний» 6-циліндровий двигун, всі прилади, задня підвіска, — розповідає колекціонер. — Поки ще не вирішив, чи варто знімати двигун ГАЗ-21, але салон відновлю до найдрібніших деталей. У кіно машина ще повернеться своїм ходом — з цією думкою я й придбав її.

Відразу ж після дебюту у «Щоденнику...» Гутника запросив у свою команду режисер Валерій Пендраковський. У 1999-2000 рр. він знімав в Криму фільм «Два товариші» і за сценарієм йому була потрібна техніка повоєнного часу. «Транспортному цеху» припадало змоделювати рух на вулицях радянського промислового міста 60-х років. Та так, щоб зняті кадри створювали ілюзію хроніки. Кондиціонери закривали, рекламні щити на якийсь час знімали, телефонні будки переробляли. У зйомках було задіяно близько півсотні машин — «Волги» ГАЗ-21, «Москвичи»-400, 403, 407, вантажівки і «летючки» ГАЗ-51, списаний з армії всюдихід ГАЗ-63, «Віліс» 1948 року випуску і чеські тролейбуси «Шкода», які й досі складають основну частину сімферопольського парку.

— Дія фільму за сценарієм розгортається в конкретному місті — Запоріжжі, але практично все було знято на вулицях Сімферополя, — розповідає Валерій Володимирович. — У нас ще збереглися колоритні місця в центрі, там і перекривали рух на час зйомок, запускаючи ігрові машини. У один із знімальних днів крізь кордони якимсь незбагненним чином прорвався дідусь, який поганяв кобилу, запряжену у воза — і дуже органічно вписався в наш постановчий рух. А ще на проспекті Кірова побудували спеціальну тролейбусну зупинку, і там зйомка проходила якраз 7 листопада. Температура була + 2о, а у нас за сценарієм — літо, в кадрі піонервожата, діти-піонери з галстуками, в сорочках з короткими рукавами. Камера знаходилася на видаленні, а випадкові люди, що не бачили оператора, тихо обурювалися: «Ось, комуняки, як над дітьми знущаються — адже холодно, мерзнуть!» Не обійшлося і без курйозу на транспорті. Коли знадобилася відповідна вантажівка, її разом з водієм викликали з автобази на знімальний майданчик. Все нормально, окрім одного — сценарій уважно не прочитали. Машина прибула з повним кузовом дров. У директора картини і режисера був передінфарктний стан. Виявилось, що за сценарієм герої повинні викидати з порожнього кузова на землю запасне колесо. То ж заради цих декількох кадрів всій знімальній групі довелося прямо на вулиці розвантажувати дрова, а увечері завантажувати повний кузов назад!

До зйомок фільму Ганни Мелікян «Марс» сімферопольському майстрові довелося створювати ексклюзивну машину. Орієнтирами при проектуванні служили не якісь передові моделі або ретро автомобілі, а одна... вельми реальна людина.

— Якось увечері подзвонив мені з Москви оператор Олег Лукичов, — розповідає Валерій Гутник. — Мені з ним довелося до цього попрацювати на картині Олександра Хвана «Кармен» та на зйомках кліпу Валерія Сюткіна. Олег розповів, що намічається експедиція до Криму і для героїв фільму потрібний відповідний автомобіль. На ньому їздитимуть Артур Смолянінов і Гоша Куценко. Машина повинна бути позашляховиком, тому що передбачались зйомки у складних умовах, і з верхом, котрий легко знімається у разі потреби. А ще, щоб як у американців — з «оскалом» попереду, та бажано щось на зразок носа, як у Гоші. Рішення у мене з’явилося майже сходу. Кажу, давай я до ГАЗ-69 причеплю ніс від «Побєди». Він сказав: «добре — я про цю ідею розповім нашому художникові Уляні Рябовій». Потім я намалював ескіз та відправив їм електронною поштою. Резолюція Уляни була однозначною: «Подобається, роби». Ну я й зробив машину всього днів за десять.

Фільм знімали два місяці в Балаклаві, Севастополі і Бахчисараї. І на час «марсіанської експедиції» автодовгоносик Гутника став улюбленою машиною всієї знімальної групи. Гоша Куценко кілька разів відправлявся на цьому гібриді в ризиковані заміські подорожі, а Артур Смолянінов катав по набережній своїх шанувальниць і навіть жартома пробував заробити як таксист. Трапилася з машиною і «піротехнічна» подія...

— Ми заїхали по гірській дорозі в будиночок, де з’ясовують стосунки герої, — розповідав Гоша Куценко ще на зйомках фільму. — І ця сцена закінчується пожежею. Але піротехніки хотіли зробити все напевно й не пошкодували заряду. Палахкотіло так, що ми ледве втекли з пекла. Але я на зйомках горів не вперше, а ось Артур, напевно, серйозно здрейфив.

— Ну, злякався трохи, звичайно, бо не чекав такого, — підтвердив Артур Смолянінов. — Коли там все спалахувало, я повинен був стрибати за кермо і від’їжджати, а будиночок, що горить, — за мною тягнутися на тросі. На першому дублі вогонь вийшов не надто виразний. Зате потім так буяло!.. Я був вже за кермом, коли помітив, що вогонь повзе по задньому сидінню...

На Заході авто починає набирати «очки», досягнувши 20-річного віку. Машина разом з табличкою Classic Саг під лобовим склом отримує купу пільг — від знижених податків до охорони ЮНЕСКО. Існує чітка класифікація: antic (до 1910 р.), carosserie (1910 — 1930 рр.), oldtimer (1930 — 1946 рр.), classic (1945 — 1960 рр.) та junior (1960 — 1982 рр.). У СНД подібна типологія також використовується, але тільки для імпортних «старичків». Серед наших автомобілів статус антикваріату серед колекціонерів отримують моделі, випущені до 60-х років, в основному «Побєди» або «Чайки».